Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин
http://hdl.handle.net/123456789/5560
2024-03-28T15:28:19ZВідображення в англомовній пресі антикріпосницького руху в Україні у середині XIX ст.
http://hdl.handle.net/123456789/7644
Відображення в англомовній пресі антикріпосницького руху в Україні у середині XIX ст.
Михальський, І. С.
У статті розглядається повстання 1855 р. в Україні, що відігравало значну роль у контексті політичного та військового становища Російсь¬кої імперії під час Кримської війни та знайшло ві¬дображення у британській пресі. Були проаналізо¬вані такі газети 1855 p., як The Morning Post, The Belfast Daily Mercury, The Evening Packet, The Nor¬thern Whig, Derbyshire Courier та ін. Згідно до відо¬мостей з джерел було встановлено основні події повстання, його причини та роль у соціально-по¬літичній ситуації України та Росії загалом. Опра¬цьовані джерела дають нам досить коротку, але змістовну інформацію стосовно українських по¬встань, пропонують свою точку зору на події, ві¬дображають загальну думку іноземних держав про становище українців-кріпаків під час Кримської війни в Російській імперії, і аналізують їх участь та роль в економічному функціонуванні російської держави у воєнний період.
Михальський І. С. Відображення в англомовній пресі антикріпосницького руху в Україні у середині XIX ст. / І. С. Михальський // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2015. - № 8 (297), грудень. - С. 80-84.
2015-01-01T00:00:00ZРосійсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ
http://hdl.handle.net/123456789/7406
Російсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ
Бурьян, М. С.; Бурьян, М. А
У пропонованій статті розглядаються актуальні питання інкорпорації території Південного Кавказу до складу Російської імперії на початку ХІХ століття. Нагальність аналізу міжнародної ситуації окресленого періоду зумовлена відновленням військових дій у Нагірному Карабасі у жовтні – листопаді 2020 року, невирішеністю територіальних протиріч між іншими країнами регіону, небезпекою переростання замороженого регіонального конфлікту у стадію війни за умови військового посилення однієї з протиборчих сил. Причину етнічних, конфесійних, територіальних протиріч у Кавказькому регіоні потрібно шукати в історичному минулому, у територіальних перерозподілах, що мали місце більше двох сотень років тому. Як і тоді, так і тепер Південний Кавказ – стратегічно важливий регіон, де на домінування претендують як регіональні гравці – Грузія, Вірменія, Азербайджан, Іран, так і світові – Росія й Туреччина. Російсько-іранські й російсько-турецькі взаємні претензії на землі Закавказзя в 1804 – 1813 рр. і 1806 – 1812 рр. відповідно призвели до війн, що закінчилися перемогою Російської імперії й включенням до її території значної частини земель Південного Кавказу.
Бурьян М. С. Російсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ / М. С. Бурьян, М. А. Бурьян // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2020. - № 6 (337), грудень. – С. 117-123.
2020-01-01T00:00:00ZРосійсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ
http://hdl.handle.net/123456789/7405
Російсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ
Бурьян, М. С.; Бурьян, М.А.
У пропонованій статті розглядаються актуальні питання інкорпорації території Південного Кавказу до складу Російської імперії на початку ХІХ століття. Нагальність аналізу міжнародної ситуації окресленого періоду зумовлена відновленням військових дій у Нагірному Карабасі у жовтні – листопаді 2020 року, невирішеністю територіальних протиріч між іншими країнами регіону, небезпекою переростання замороженого регіонального конфлікту у стадію війни за умови військового посилення однієї з протиборчих сил. Причину етнічних, конфесійних, територіальних протиріч у Кавказькому регіоні потрібно шукати в історичному минулому, у територіальних перерозподілах, що мали місце більше двох сотень років тому. Як і тоді, так і тепер Південний Кавказ – стратегічно важливий регіон, де на домінування претендують як регіональні гравці – Грузія, Вірменія, Азербайджан, Іран, так і світові – Росія й Туреччина. Російсько-іранські й російсько-турецькі взаємні претензії на землі Закавказзя в 1804 – 1813 рр. і 1806 – 1812 рр. відповідно призвели до війн, що закінчилися перемогою Російської імперії й включенням до її території значної частини земель Південного Кавказу.
Бурьян М. С. Російсько-іранська (1804–1813) та російсько-турецька (1806–1812) війни за Південний Кавказ / М. С. Бурьян, М. А. Бурьян // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2020. - № 6 (337), грудень. – С. 117-123.
2020-01-01T00:00:00ZРеволюційна українська партія – мовою документа
http://hdl.handle.net/123456789/7395
Революційна українська партія – мовою документа
Михальський, І. С.
В статті характеризується початок діяльності Революційної української партії та вводиться до наукового обігу звинувачувальний акт прокурора судової палати, який знаходиться на зберіганні у Центральному державному історичному архіві України у місті Львові. Він дозволяє конкретизувати відомості щодо активних діячів партії, зокрема П. Андрієвського, П. Стешенка, М. Попова, Г. Колларда, І. Манжелея тощо. Констатується, що перша українська партія, яка була створена у 1900 р., розпочала свою активну роботу у 1902–1903 рр., що привернуло увагу Харківського охоронного відділу. Саме до цього періоду і відноситься документ, що публікується. Відзначено, що до вивчення історії та аналізу діяльності першої партії дослідники звертаються починаючи з 20-х років XX ст., зокрема найбільш ґрунтовна робота належить відомому політичному та громадському діячу, історику О. Гермайзе, який не тільки довів до читача історію партії, але і оприлюднив 53 листівки, відозви та прокламації РУП. Чимало цінного матеріалу з діяльності РУП міститься в джерелах особового походження. Наприкінці XX століття були видані різноманітні збірники документів, присвячені українському національно- визвольному руху. Проте і сьогодні є велика кількість документів, які малознайомі широкому колу і потребують їх оприлюднення. Саме це було метою даної статті – введення до наукового обігу документа, що додатково відображає діяльність Революційної української партії на початку XX ст.
Михальський І. С. Революційна українська партія – мовою документа / І. С. Михальський // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Історичні науки. - 2020. - № 6 (337), грудень. – С. 37-53.
2020-01-01T00:00:00Z