Статтіhttp://hdl.handle.net/123456789/71602024-03-28T16:31:02Z2024-03-28T16:31:02ZО возможности выживания человечества: ноосферная социалистическая утопия или стратегия духовно-ноосферо-устойчивого хозяйственного развитияЗадорожный, Г.В.http://hdl.handle.net/123456789/82882021-06-15T02:02:23Z2020-01-01T00:00:00ZО возможности выживания человечества: ноосферная социалистическая утопия или стратегия духовно-ноосферо-устойчивого хозяйственного развития
Задорожный, Г.В.
Выживание человечества возможно через отказ от диалектических догм гуманитарно-социальной науки, которая до сих пор игнорирует духовную природу человека, имеет античеловечную направленность. Теория устойчивого развития и концепция ноосферизма являются технократическими утопиями, которые не признают истинной триипостасной – духовно-био- социальной природы человека-личности. Они способствуют расчеловечиванию, не могут найти выхода из нынешнего апокалиптического глобального кризиса. Выживание человечества возможно через разработку и реализацию новой спасительной стратегии духовноноосферо-устойчивого хозяйственного развития, где человечность как альфа и омега должна развертываться в действиях правительств и в каждом сознательном свободо-ответственном поступке личности.
Задорожный Г. В. О возможности выживания человечества: ноосферная социалистическая утопия или стратегия духовно-ноосферо-устойчивого хозяйственного развития / Г.В.Задорожный // Економічний вісник Донбасу : наук. журн / Гол. ред. Н. В. Трушкіна - 2020. - № 3 (61). – С.246-250.
2020-01-01T00:00:00ZФорми, методи і напрямки цифровізації економікиАмоша, О.І.Новікова, О.Ф.Залознова, Ю.С.Панькова, О.В.Касперович, О.Ю.http://hdl.handle.net/123456789/82872021-06-15T02:16:26Z2020-01-01T00:00:00ZФорми, методи і напрямки цифровізації економіки
Амоша, О.І.; Новікова, О.Ф.; Залознова, Ю.С.; Панькова, О.В.; Касперович, О.Ю.
Авторами запропоновано візію (бачення) стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі модернізації на основі впровадження новітніх вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Обґрунтовано необхідність розробки стратегічного курсу розбудови ідеології промислового розвитку Донецького регіону в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх викликів та загроз. Пропонується розробити та реалізувати Національний проєкт модернізації економіки та промислового комплексу України, що передбачає прийняття Закону України «Про модернізацію промислових регіонів», а також розробку й реалізацію Стратегії возз’єднання, комплексного відродження та розвитку Донбасу. Це необхідно для відновлення та розвитку промислового комплексу України, для розвитку інтелектуального, наукового, виробничого і кадрового потенціалу регіону, для досягнення високих якісних стандартів виробництва. Запропоновано напрями та механізми реалізації цієї ідеї через застосування можливостей платформної економіки, інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, що дозволяє значно підвищити кількість потенційних учасників реалізації Стратегії, залучити додаткові ресурси, забезпечити конкурентність, прозорість, оперативність їх взаємодії та взаємовигідної співпраці. Авторами розкрито базові умови, наявні інституційні можливості для реалізації Стратегії возз’єднання, відродження та розвитку Донецької та Луганської областей України. Розкрито інституційні умови «перезавантаження» економіки Донбасу. Обґрунтовано пропозиції до Плану заходів для подолання перешкод та активізації дій з відродження Донбасу в політичній, соціальній та інформаційній сферах, у питаннях реінтеграції та встановлення миру. Акцентовано увагу на необхідності розбудови діючої Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію», реалізації загальноукраїнських проєктів культурної міжрегіональної інтеграції; проєктів щодо реінтеграції дітей з окупованого Донбасу та Криму. Ключова позиція авторів: Донбас – це регіон, який здатен зберегти за собою роль індустріального центру України і розвиватися на засадах неоіндустріальної моделі через впровадження новітніх технологій Індустрії 4.0, ІКТ, штучного інтелекту. Донбас – це територія потужного інноваційно-інвестиційного зростання, яка здатна забезпечити високу конкурентоспроможність економіки регіону і України в цілому. Для цього необхідна реалізація стратегічного курсу України на розбудову промислового комплексу країни в цілому, на розвиток конкурентоспроможності національної економіки та промислових регіонів.
Амоша О. І. Формування моделі стратегічного розвитку Донбасу: від сучасних реалій до візії майбутнього / О.І.Амоша,О.Ф.Новікова,Ю.С.Залознова,О.В.Панькова,О.Ю.Касперович // Економічний вісник Донбасу : наук. журн / Гол. ред. Н. В. Трушкіна - 2020. - № 3 (61). – С.234-245.
2020-01-01T00:00:00ZФорми, методи і напрямки цифровізації економікиПавлюк, К.В.Асадуллина, Н.Р.http://hdl.handle.net/123456789/82862021-06-15T02:23:18Z2020-01-01T00:00:00ZФорми, методи і напрямки цифровізації економіки
Павлюк, К.В.; Асадуллина, Н.Р.
У статті розкриваються роль і особливості цифровізації економіки, що є об'єктивною системи держави, а також досліджуються результати і визначаються перспективи впровадження цифрової економіки в країнах на пострадянському просторі, насамперед у Республіці Узбекистан. Розглянуто особливості цифрового подання інформації, передумови, реалізація та наслідки цифровізації. Проведено аналіз співвідношення понять «оцифровка», «цифровізація», «цифрова економіка», «цифрова трансформація» на основі вивчення специфічних особливостей даних категорій як процесу, застосування і реалізації його результатів при побудові бізнес-моделей.
Вивчено передовий досвід розвитку цифровізації в ряді країн пострадянського простору. Розглянуто форми та методи оцінки ступеня охоплення цифровізацією окремих країн на прикладі Республіки Узбеки- стан для отримання нових можливостей застосування цифрових технологій у бізнесі, створення інформаційно-технологічних платформ, нових цінностей, благ, надання віртуальних послуг. Запропоновано активізувати співпрацю IT-компаній країн за такими напрямками, як: медіа-контент, електронна комерція, електронний уряд, цифрові банківські технології, обмін досвідом, розвиток інноваційних центрів, управління технопарками і розвиток технологічної інфраструктури. Зазначено важливу роль приватного бізнесу для стимулювання використання результатів цифрової економіки. Таким чином, у статті виявлені проблеми та визначено перспективи процесу цифровізації економіки на пострадянському просторі, особливо на прикладі Республіки Узбекистан, з урахуванням накопиченого позитивного досвіду і ефективних прикладів цифровізації суспільного життя. Розглянуті приклади можуть бути корисні і для розвитку економіки інших країн, в тому числі й України.
Павлов К. В. Форми, методи і напрямки цифровізації економіки / К.В.Павлов,Н.Р.Асадулліна // Економічний вісник Донбасу : наук. журн / Гол. ред. Н. В. Трушкіна - 2020. - № 3 (61). – С.229-233.
2020-01-01T00:00:00ZРівень освіти в Україні: дослідження динаміки у контексті забезпечення якості робочої силиГітіс, Т.П.Євсейчук, А.В.Спірато, А.С.Андрійчук, М.Є.http://hdl.handle.net/123456789/82852021-06-15T02:30:09Z2020-01-01T00:00:00ZРівень освіти в Україні: дослідження динаміки у контексті забезпечення якості робочої сили
Гітіс, Т.П.; Євсейчук, А.В.; Спірато, А.С.; Андрійчук, М.Є.
Рівень освіти, будучи найбільш значущою ознакою якості робочої сили, сприяє забезпеченню роз- витку підприємств у виробничому та економічному аспектах та потребує постійної уваги та дослідження його динаміки з метою недопущення та подолання негативних тенденцій.
У статті проведено оцінювання рівня освіти в Україні, досліджено його динаміку у контексті забезпечення зростання якості робочої сили. Встановлено, що по охопленню населення вищою освітою Україна значно випереджає більшість розвинених країн, але останніми роками спостерігаються неоднозначні зміни у рівні освіченості робочої сили. Так, кількість осіб, які мають базову вищу та неповну вищу освіту, поступово зростає, а кількість осіб з повною вищою освітою навпаки зменшується. На особливу увагу заслуговує значне зростання кількості осіб, що мають лише базову, початкову загальну або не мають освіти. Також в останні роки спостерігається поступове скорочення кількості здобувачів вищої освіти, зменшення рівня участі молоді у формальних та неформальних видах навчання та професійної підготовки (в особливості у сільській місцевості). У цілому необхідно відзначити деяке зниження показника загального рівня освіти робочої сили у 2019 р.
Наявність тенденції зниження освітнього рівня робочої сили в Україні обумовлено низкою факторів, серед яких можна виділити такі: наявність обмежень у доступності вищої освіти для певних верств населення України (в особливості для малозабезпечених сімей та мешканців сіл); селективна форма диференціації навчання, яка сприяє зростанню нерівності між школами; знецінювання значущості вищої освіти, що обумовлено кризовим станом економіки України; низька активність та зацікавленість керівників українських підприємств у фінансуванні підвищення освітнього рівня персоналу.
Встановлене коло факторів, що негативно впливають на рівень освіти робочої сили України, потребує негайного усунення. При цьому питання підвищення освіченості населення має бути пріоритетним не тільки для держави, але й для бізнесу, оскільки саме приватні підприємства є основними «споживачами» робочої сили, однією з найважливіших якісних ознак якої є рівень освіти.
Гітіс Т. П. Рівень освіти в Україні: дослідження динаміки у контексті забезпечення якості робочої сили / Т.П.Гітіс,А.В.Євсейчук,А.С.Спірато,М.Є.Андрійчук // Економічний вісник Донбасу : наук. журн / Гол. ред. Н. В. Трушкіна - 2020. - № 3 (61). – С.222-228.
2020-01-01T00:00:00Z