Очкалов Олександр ФедоровичСтарший викладачhttp://hdl.handle.net/123456789/58992024-03-29T01:04:08Z2024-03-29T01:04:08ZАналіз проведення дихальних вправ на заняттях з гімнастикиОчкалов, О. Ф.http://hdl.handle.net/123456789/87342021-12-02T03:02:19Z2021-01-01T00:00:00ZАналіз проведення дихальних вправ на заняттях з гімнастики
Очкалов, О. Ф.
Стаття присвячена дослідженню проблеми аналізу проведення дихальних прав на заняттях з гімнастики. Метою статті є аналіз науковометодичної літератури з проблеми дослідження та визначення особливості проведення диафрагмального дихання в спокої та після виконання фізичних вправ, а також правил виконання носового дихання. Слід відзначити, що всі ланки функціональної дихальної системи
працюють не ізольовано, а разом, в тісному взаємозв'язку з іншими системами організму. При цьому важливо пам'ятати, що тільки людині, на відміну від тварин, дана здатність і можливість свідомо, цілеспрямовано змінювати, регулювати дихання, управляти своїм диханням, тренувати його. Це можливо завдяки наявності у людини
самосвідомості. Величезний науковий досвід підтверджує, що дихальні вправи - це
важливі і ефективні лікувально-оздоровчі засоби. Систематичні спеціальні тренування дихання - зміна умов дихання і регулювання навантаження при виконанні дихальних вправ впливає на пристосувальні механізми організму, що дозволяє значно підвищити ефективність і економічність зовнішнього дихання і при цьому зробити більш стабільними фізіологічні резерви та адаптаційні можливості організму.
Очкалов О. Ф. Аналіз проведення дихальних вправ на заняттях з гімнастики / О. Ф. Очкалов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. - 2021. - № 2(340). - Ч.2. - С. 157-166.
2021-01-01T00:00:00ZЗастосування методики проведення релаксації у процесi пiдготовки вчителів фізичного вихованняОчкалов, О. Ф.http://hdl.handle.net/123456789/87332021-12-02T03:02:22Z2019-01-01T00:00:00ZЗастосування методики проведення релаксації у процесi пiдготовки вчителів фізичного виховання
Очкалов, О. Ф.
У статті описується методика проведення релаксації. Уміння розслабитися може запобігти або компенсувати ту шкоду для організму, який наносять йому нервові потрясіння. Важливою умовою в оволодінні методами психофізичного тренування є вміння регулювати процес дихання, м’язовий стан і стан психіки. Під дією релаксації знижується потік імпульсації від м’язів, зв’язок і суглобів у центральну нервову систему. У результаті перехід від напруження м`язів до релаксації і знову до напруження сприятиме своєрідній гімнастиці нервових центрів. Довільне розслаблення м’язів (релаксація) ґрунтується на здатності людини подумки за допомогою образного уявлення відключати м’язи від імпульсів, які йдуть від рухових центрів головного мозку. Загальне розслаблення м’язів рекомендується всім. Засвоюючи розслаблення м’зів, слід у побуті уникати звичних мимовільних рухів – посмикування плечима, зморщування лоба, сильна жестикуляція. Уникаючи мимовільних рухів, ми економимо нервову енергію. Вираз обличчя, незалежно від ситуації, завжди повинен бути невимушеним, привітним. Коли будуть засвоєні навички загального розслаблення м’язів тіла, то слід навчитися викликати по пам’яті відчуття потепління рук і ніг. Свідоме управління диханням і м’язовим тонусом веде до засвоєння нейромоторної регуляції. Ось чому треба засвоїти ці вправи окремо і в поєднанні з правильним диханням. У своїй методиці ми використаємо кілька прийомів, які допомагають засвоїти техніку релаксації. Ось ці прийоми: метод імітації; метод зручного положення лежачи; метод напруження і розслаблення м’язів; дихання «по колу»; словесний метод. Ці прийоми можна застосовувати окремо або у поєднанні, у залежності від індивідуальних особливостей, які сприяють швидшому засвоєнню техніки релаксації м’язів. Вправу на розслаблення, особливо корисно проводити для тих м’язів, які в робочій позі перебувають у постійному напруженні. У результаті проведення досліджень було встановлено, що глибоке розслаблення м’язової системи придає людині почуття самовладання і спокою, забезпечує швидке відновлення сили і для цього необхідно навчитись відчувати стан своєї м’язової системи і керувати нею за допомогою кілька прийомів, які допомагають засвоїти техніку релаксації.
Очкалов О. Ф. Застосування методики проведення релаксації у процесi пiдготовки вчителів фізичного виховання / О. Ф. Очкалов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2019. - №4 (327) березень. - Ч. 1. - С. 204-210.
2019-01-01T00:00:00ZАналіз програми для розробки власної системи занять оздоровчим бігомОчкалов, О.Ф.http://hdl.handle.net/123456789/63032020-10-19T05:37:36Z2020-01-01T00:00:00ZАналіз програми для розробки власної системи занять оздоровчим бігом
Очкалов, О.Ф.
Стаття присвячена дослідженню проблеми аналізу програми для розробки власної системи занять оздоровчим бігом. Метою статті є аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження та визначення умов обраної інтенсивності бігового навантаження, ознайомлення побудови різних варіантів тренувань та їх аналізом в початковий період зайняття оздоровчим бігом. Кожен з них має ряд переваг перед іншими, так і певні недоліки. Тому початкуючому бігуну доцільно з ними ознайомитися, випробувати, а потім вже вибрати для себе найбільш прийнятну методику.
Загальновідомо, що фізична працездатність людини має добовий ритм коливань. Найвища фізична активність у більшості людей зафіксована з 10 до 13 і з 16 до 19 годин. Саме ці години будуть найбільш сприятливими і для зайняття бігом.
Для визначення оптимального темпу бігу існують різні рекомендації. Універсальний варіант - не виходити за межі індивідуальних аеробних можливостей, тобто досягти рівноваги між споживанням кисню і витратою енергії шляхом окислення вуглеводів і жирів за участю кисню.
Пороговою величиною інтенсивності навантаження, що забезпечує мінімальний оздоровчий ефект прийнято вважати 65% від максимальної вікової ЧСС (відповідає пульсу 120 уд/хв для початківців і 130 уд/хв для підготовлених бігунів). Тренування при ЧСС нижче вказаних величин малоефективне для розвитку витривалості, оскільки ударний об’єм крові в цьому випадку не досягає максимальної величини і серце не до кінця використовує свої резервні можливості. Максимальна ЧСС, допускається у людей середнього віку в процесі оздоровчого бігу і що забезпечує максимальний тренувальний ефект, відповідає інтенсивності 85%, що відповідає пульсу 150 уд/хв. Збільшення ЧСС вище вказаної величини не бажано. Отже, діапазон безпечних навантажень, що роблять тренуючий ефект в оздоровчій фізкультурі, залежно від віку і рівня підготовленості може коливатися від 120 до 150 уд/хв.
Інший простий критерій правильності обраної інтенсивності бігового навантаження - гарне самопочуття і відсутність після бігу і під час больових відчуттів. На перших етапах бігової підготовки бажано частіше вимірювати ЧСС в ході бігу.
Очкалов О.Ф. Аналіз програми для розробки власної системи занять оздоровчим бігом / О.Ф.Очкалов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2020. - №1 (332). - С.85-92.
2020-01-01T00:00:00Z