Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2019. - № 8 (331), листопадІсторичні наукиhttp://hdl.handle.net/123456789/46372024-03-29T09:35:50Z2024-03-29T09:35:50ZДоктринальні підґрунтя зовнішньої політики США в період „позолоченої епохи”П’ятничук, Т. І.http://hdl.handle.net/123456789/46582020-01-23T12:55:31Z2019-01-01T00:00:00ZДоктринальні підґрунтя зовнішньої політики США в період „позолоченої епохи”
П’ятничук, Т. І.
Стаття присвячена аналізу таких зовнішньополітичних доктрин США періоду „позолоченої епохи”, як „доктрина Монро” та „доктрина Вашингтона”. Розглядаючи „доктрину Монро”, автор вказує на те, що вона отримала декілька інтерпретацій. Проголошена ще в 1823 р. 5-м президентом США Дж. Монро, ця доктрина постала як засіб захисту Західної півкулі від європейського колоніалізму. Будучи за своїм характером оборонною, вона, разом з тим, поступово перетворилася на засіб для виправдання експансії та інтервенції США до країн Латинської Америки. Проголошення „доктрини Олні” стало яскравим прикладом цього. Впродовж усього ХІХ ст. США дотримувалися у своїй зовнішній політиці принципів, які запропонував ще Дж. Вашингтон. На практиці така політика отримала назву ізоляціонізм. Автор доводить, що такий термін не зовсім вдалий. В якості альтернативної назви запропоноване таке визначення, як „доктрина Вашингтона”. У статті також розглянуті спроби відходу від традиційної для США зовнішньої політики. Причиною цієї зміни, на думку автора, були як внутрішні економічні чинники, так і зовнішні. Під останніми слід розуміти загрозу поширення впливу європейських держав на Американському континенті.
П’ятничук Т.І. Доктринальні підґрунтя зовнішньої політики США в період „позолоченої епохи” / Т.І. П’ятничук // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2019. - № 8 (331), листопад. - С 139-152
2019-01-01T00:00:00ZЗахідна історіографія політики США у Східній Азії у ХІХ ст.Набока, О.В.http://hdl.handle.net/123456789/46572020-01-23T12:55:52Z2019-01-01T00:00:00ZЗахідна історіографія політики США у Східній Азії у ХІХ ст.
Набока, О.В.
У статті проаналізовано головні досягнення західних вчених-істориків у процесі вивчення східноазійської політики США у ХІХ ст. Автор статті робить висновок про те, що західні науковці зробили значний внесок у вивчення американської політики у Східній Азії в ХІХ ст. Це пов’язано з тим, що історики США та європейських країн розуміли необхідність важливість дослідження теми, оскільки тихоокеанський регіон був у зоні особливої уваги провідних західних держав, починаючи з першої половини ХІХ ст. Саме тому всебічне та детальне дослідження різних аспектів цієї проблематики вважалося важливою умовою вироблення оптимального зовнішньополітичного курсу відносно країн Східної Азії. Перші фундаментальні дослідження, в яких розглядалася історія американської політики в Тихому океані, почали з’являтися вже наприкінці ХІХ – у першій чверті ХХ ст. У статті зазначається, що характерною ознакою розвитку західної історіографії є те, що науковці намагалися не просто викласти історичні події, але і виробити власні рекомендації стосовно її оптимізації та подальшого розвитку. Досить часто лунала і критика зовнішньополітичних ініціатив Білого дому.
На думку автора, праці представників західної історіографії дозволили не тільки ознайомитися із фактичним матеріалом, а й простежити еволюцію поглядів на політику США у ХІХ ст. в різні етапи розвитку американської історичної думки. Окрім того, як показав аналіз західної історіографії, дослідження східноазійської політики Вашингтона рр. ХІХ ст. англомовними, китайськими та японськими науковцями відбувалися досить динамічно. У той же час необхідно пам’ятати про важливість критичного підходу при науковому аналізі даних робіт, оскільки часто їх головним завданням є виправдання політики західних держав відносно країн Східної Азії. Разом з тим вони дають можливість зрозуміти сутність підходу Заходу до міжнародних проблем в цьому регіоні.
Набока О. В. Західна історіографія політики США у Східній Азії у ХІХ ст. / О.В. Набока // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2019. - № 8 (331), листопад. - С 128-138
2019-01-01T00:00:00ZПрактика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти)Лаврі, О.Ю.http://hdl.handle.net/123456789/46562020-01-23T12:55:38Z2019-01-01T00:00:00ZПрактика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти)
Лаврі, О.Ю.
Стаття базується на дослідженні, яке було опубліковано в попередньому випуску вісника. В даному випадку надаються приклади виховання дітей владою по відношенню до батьків, а дітей сиріт по відношенню до суспільства. На жаль, початковий етап становлення комуністичного виховання не приніс із собою нічого хорошого. Влада намагалась надати свободу відносинам між чоловіком і жінкою, а отримала сотні пар, які так і не змогли дійти до омріяного рівноправ’я або кохання назавжди. Влада намагалась розписати яким чином варто виховувати дітей, а на справі вийшло, що дітям краще рости під контролем батьків, а не державних представників. Влада запропонувала утворювати спеціальні дитячі будинки, щоб допомогти безхатченкам, а на ділі вийшло, що проживали в умовах знущань, недоїдань, гвалтувань. Починаючи свою діяльність із боротьби з усіма „ворогами”, держава так і залишилась на політиці постійної боротьби (не тільки із зовнішнім ворогом, а й внутрішнім), призвівши до віддалення відносин між дітьми та батьками, між братами і сестрами, між родичами. Згадайте передачу „Жді мєня”, під час якої люди розповідали власні історії того хто як загубився. Експеримент радянської влади не вдався, врешті решт все повернулось назад (коло замкнулося). Та чи варті були ці всі експерименти того? І кому за них прийшлося відповідати?
Лаврі О.Ю. Практика втілення комуністичного виховання в 1920–1930-х роках (Батьки і діти) / О.Ю. Лаврі // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2019. - № 8 (331), листопад. - С. 118-127
2019-01-01T00:00:00ZЕкономічний розвиток Луганщини наприкінці ХХ – на початку ХХІ стКлимов, А.О.http://hdl.handle.net/123456789/46552020-01-23T12:56:04Z2019-01-01T00:00:00ZЕкономічний розвиток Луганщини наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст
Климов, А.О.
Стаття присвячена малодослідженій проблемі економічного розвитку Луганської області наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Зазначено. що протягом 1990-х рр. суспільство зіткнулося з серйозними труднощами. які супроводжували процес реставрації капіталізму. Це призвело до різкого падіння економіки через руйнацію старої системи господарювання та неможливість побудови нової. чому завадила відсутність нового економічного мислення посткомуністичного керівництва. зосередженого на присвоєнні колишньої суспільної власності та особистому збагаченні. Такі висновки автором зроблено внаслідок аналізу стану вугільної. металургійної. машинобудівної. хімічної галузей промисловості. а також сільського господарства Луганщини зазначеного періоду. Разом з тим. зазначено. що з початку ХХІ ст. в економіці краю почалися позитивні зрушення. що позначилися в якісних структурних змінах. Втім ця перебудова здійснювалась не в найкращий спосіб. з болісними наслідками для населення. В цілому зроблено висновок. що в цей час використати повною мірою інтелектуальний потенціал краю з його висококваліфікованими робітничими кадрами для створення нових виробництв на засадах інноваційних технологій не вдалося ані владі. ані підприємцям.
Климов А.О. Економічний розвиток Луганщини наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. / А.О. Климов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Історичні науки. - 2019. - № 8 (331), листопад. - С. 108-117
2019-01-01T00:00:00Z