Журнал "Лінгвістика"http://hdl.handle.net/123456789/10472024-03-29T08:49:11Z2024-03-29T08:49:11ZЛексика народного календаря як об’єкт мовознавчих студійХібеба, Н.Хібеба, Н.http://hdl.handle.net/123456789/100322024-03-05T03:02:49Z2023-01-01T00:00:00ZЛексика народного календаря як об’єкт мовознавчих студій
Хібеба, Н.; Хібеба, Н.
Номінація народного календаря як репрезентант духовної та матеріальної культури етносу пов’язана з моделюванням мовної картини світу, адже ілюструє зв’язок між формуванням, розвитком лексичної системи мови і традиційною культурою, відображаючи світорозуміння, світобачення мовців, засвідчуючи своєрідність
народного мислення. Етнографічні, фольклористичні напрацювання, а також
лексикографічні, лексикологічні, лінгвогеографічні, збірники діалектних текстів та ін. стають цінним джерелом для репрезентації репертуару одиниць тематичної групи лексики народного календаря української мови.
Аналіз стану вивчення онімної (геортоніми, хрононіми) й апелятивної календарно-обрядової лексики та фразеології ілюструє нерівномірність її студіювання, перевагу мовознавчих праць про номінацію поодиноких календарних свят чи їх частин, брак матеріалів із низки говіркових ареалів, а відтак ‒ потребу заповнити прогалини
на діалектній карті. Вибір дослідження саме цієї тематичної групи лексики мотивовано потребою зберегти ті мовні одиниці, які опиняються на периферії словника говорів через швидку нівеляцію календарної обрядовості.
Різноаспектні дослідження лексики народного календаря на матеріалі української літературної мови та діалектів уможливлять повний опис цього пласту лексики, продемонструють його формування й динаміку, ареальну специфіку, лексико-семантичні зв’язки та ін., що й надалі потребує фіксації, систематизації та всебічного аналізу. Результатом подальших розвідок стане максимально комплексне
представлення календарно-обрядової номінації ‒ свят, присвятків, обрядодій, обрядових атрибутів, учасників тощо ‒ у зведеному словникові мови, а також у текстографії та лінгвогеографії.
Хібеба Н. Лексика народного календаря як об’єкт мовознавчих студій / Н. Хібеба, Н. Хібеба // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 56-71.
2023-01-01T00:00:00ZОсобливості гуцульської говірки села Розтоки Вижницького району Чернівецької областіКолєснік, Л.http://hdl.handle.net/123456789/100312024-03-05T03:02:51Z2023-01-01T00:00:00ZОсобливості гуцульської говірки села Розтоки Вижницького району Чернівецької області
Колєснік, Л.
У статті продовжено серію досліджень авторки, присвячених описові однієї говірки як системи. Схарактеризовано основні фонетичні та граматичні особливості говірки с. Розтоки Вижницького району Чернівецької області. Говірка належить до типових гуцульських говірок Північної Буковини; досі вона не була об’єктом докладного вивчення. Матеріалом дослідження слугували авторські записи діалектного
мовлення в говірці 2017 р. З говіркового мовлення, представленого у вигляді транскрибованого тексту, методом суцільної вибірки виокремлено діалектні риси, що стали предметом аналізу. У розвідці схарактеризовано найважливіші фонетичні, морфологічні та синтаксичні риси говірки, оприявлені в спонтанному діалектному мовленні. Проаналізовано основні фонетичні риси говірки, зокрема перезвук
а до е, перехід [т’] → [к’], [д’] → [ґ’] тощо. Особливу увагу звернено на давні локальні риси говірки, зокрема реалізацію фонеми /и/. Простежено словозміну іменних частин мови, морфологічні особливості іменників, прикметників, числівників; відзначено діалектні форми займенників, схарактеризовано особливості діалектного дієвідмінювання. Виокремлено низку діалектних прислівників, поширених у говірці. На синтаксичному рівні описано функціювання прийменниково-іменникових конструкцій, підсилювальних часток і вигуків, часте вживання підрядних речень, їх нанизування в канві діалектного тексту. Закцентовано на ізоглосах явищ, що відокремлюють говірку від суміжних буковинських і буковинських із рисами гуцульських говірок і дозволяють кваліфікувати говірку як типову гуцульську.
Колєснік Л. Особливості гуцульської говірки села Розтоки Вижницького району Чернівецької області / Л. Колєснік // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 45-55.
2023-01-01T00:00:00ZВолодимир Отроковський – дослідник Подільських говірокКоваленко, Б.http://hdl.handle.net/123456789/100302024-03-05T03:02:53Z2023-01-01T00:00:00ZВолодимир Отроковський – дослідник Подільських говірок
Коваленко, Б.
Цінною для мовознавців, насамперед діалектологів, залишається розвідка «Малорусскій говоръ села Кобылевки, Подольской губ., Брацлавскаго уѣзда». У цій статті проаналізовано працю вченого, а також досліджено фольклорні тексти й тексти усного мовлення жителів цього регіону, подані В. Отроковським після праці. З’ясовано, що дослідник подає свою систему письма, яку застосовуватиме для точного відтворення звукового складу слів і текстів, записаних у цій місцевості,
наприклад: дь, ць – для позначення особливої м’якості приголосних (попадья), звичайну м’якість передає так – дь, ць; твердість приголосного перед голосним передає ъ: гъірчакъі, кутнъій; зберігає написання ю та я, коли вони передають два звуки, тобто на початку слова, після голосного та після твердих приголосних (йягодамы, цьульуюцьа); для вираження відтінків звуків використовує маленькі літери збоку відповідної літери ыэ, оу; для позначення придихового г на початку слів перед голосним застосовує знак ҅,рідше звичайне г, а звук, що відповідає латинському g, передає через ґ. Загалом же В. Отроковський використовував діакритичні знаки, указані в передмові «Программы для собиранія особенностей
малорусскихъ говоровъ» К. Михальчука і А. Кримського Фольклорні тексти та зразки народного мовлення відбивають певною мірою місцеві вимовні риси: у на місці ненаголошеного о; твердий р на місці нормативного р’; форми род. відм. множ. на -ый; форми 3-ї ос. одн. і множ. теперішнього часу і 2-ї ос. множ. наказового
способу на стверділий кінцевий -т; неподвоєні м’які приголосні: жытьа́, попадьа́, корін́ьа та ін. Записи пісень і казка, загадки мають важливе наукове значення і є вагомим внеском в українську фольклористику й діалектологію. Цей цікавий матеріал, який презентує основні ознаки подільського говору, може слугувати цінним і надійним джерелом для вивчення динаміки діалектного мовлення Поділля.
Коваленко Б. Володимир Отроковський – дослідник подільських говірок / Б. Коваленко // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 34-44.
2023-01-01T00:00:00ZЗасоби ускладнення простого речення в актах Житомирського гродського уряду 1590 р., 1635 р.Гримашевич, Г.http://hdl.handle.net/123456789/100292024-03-05T03:02:54Z2023-01-01T00:00:00ZЗасоби ускладнення простого речення в актах Житомирського гродського уряду 1590 р., 1635 р.
Гримашевич, Г.
У статті проаналізовано ускладнювальні засоби простого речення в пам’ятці офіційно-ділового стилю північноукраїнського ареалу Акти Житомирського гродського уряду: 1590 р. (35 справ, які спорадично охоплюють майже всі місяці вказаного року) та 1635 р. (значна кількість судових позовів за січень і лютий). Поряд з однорідними членами речення, які найуживаніші в текстах судових справ і вже були проаналізовані автором у спільній публікації раніше, доволі часто вживаними є відокремлені члени речення (248 фіксацій), які допомагали писарям уникати громіздких багатокомпонентних складних конструкцій, давали змогу уточнювати висловлення, виділяти важливі елементи судових справ. Зокрема, відзначаємо обставини способу дії, умови, часу, виражені дієприслівниковими зворотами, які функціюють у різних позиціях у реченні (на початку, у середині, у кінці); означення,
переважно у формі дієприкметникових зворотів, які стоять у постпозиції до означуваного іменника; прикладки, котрі, здебільшого, пояснюють особовий займенник, іменник власну назву, характеризуючи особу з позиції спорідненості та свояцтва, уточнюючи посаду особи, про яку йдеться в судовій справі, а також доволі часто називаючи самого писаря. Спорадично в пам’ятці зафіксовано відокремлені додатки, що приєднуються переважно словом яко, частина з яких виражає обмеження, решта – виділення об’єкта з групи однорідних предметів. Водночас у
досліджуваних Актах Житомирського гродського уряду, навіть усупереч вимогам офіційно-ділового стилю, який не передбачає авторських коментарів щодо описаних ситуацій, відзначаємо вставні конструкції (54 одиниці) із семантикою можливості, припущення, емоційної оцінки повідомленого, логічної впорядкованості мовлення, висновку, джерела повідомлення. З огляду на стиль пам’ятки цілком закономірно найменш уживаним ускладнювальним засобом є звертання (9 уживань). Загалом
писарі Актів Житомирського гродського уряду 1590 року вживали менше ускладнювальних засобів порівняно з авторами судових справ 1635 року.
Гримашевич Г. Засоби ускладнення простого речення в актах Житомирського гродського уряду 1590 р., 1635 р. / Г. Гримашевич // Лінгвістика. – 2023. - №2 (48), - С. 23-33.
2023-01-01T00:00:00Z