„Ловець океану. Історія Одіссея” В. Єрмоленка як постмодерністський роман

Abstract

У статті здійснено літературознавчий аналіз роману Володимира Єрмоленка „Ловець океану. Історія Одіссея” як зразка постмодерністської прози. У сучасному літературознавстві це перша спроба наукової студії твору. Володимир Єрмоленко – учений-філософ і політолог, автор наукових праць, перекладач, есеїст, телеведучий. „Ловець океану. Історія Одіссеяˮ – його перший досвід у царині художньої прози. Роман є неначе продовженням сюжету Гомерової „Одіссеї”, але письменник лише відштовхується від античного сюжету й міфічного героя. Він розгортає власний міф про добро і зло, провину й спокуту, пошук сенсу життя і віднайдення власної ідентичності. Його герой взаємодіє з жінками, не так шукаючи насолод, як прагнучи пізнати кохання в різноманітних його проявах. Він аналізує своє життя, проходить по місцях, де бував, спускається навіть в царство мертвих, щоб попросити прощення у тих, кого він скривдив. Поетика роману цілком уписується в канон постмодернізму: відбувається філософське переосмислення міфічного сюжету, натомість твориться власний авторський міф; насиченість тексту філософськими роздумами; введення кількох нараторів; інтертекстуальність, асоціації, контамінація кількох міфів (Аріадна й Тесей, Діоніс, Кассандра). Синтетична жанрова структура – поєднання елементів пригодницького роману, травелога, любовного роману, роману-міфу. Аналіз роману переконує у постмодерністській поетиці твору