Назви магічних дій в українських східнослобожанських говірках (на матеріалі обрядових та звичаєвих текстів)

Abstract

У статті проаналізовано назви магічних дій в обрядових діалектних текстах, записаних на Слобожанщині, виявлено особливості їхньої варіативності та окремі семантичні риси. Автор доводить, що назви обрядових та звичаєвих дій, що мають магічний характер і пов’язані з відзначенням Трійці та Івана Купала, можна поділити на кілька груп. Залежно від мотивованості найменувань серед них виділяємо мотивовані, частково мотивовані та немотивовані найменування. Для мотивованих сполучень властива змінність компонентного складу, більш конотованими є ті з них, у яких наявні спеціалізовані назви реалій, використовувані для опису досліджених обрядодій. Водночас усі назви ритуальних дій наділені спеціальною конотацією, яку умовно назвемо лексичним фоном дієслів. Мотивовані стійкі сполучення зазвичай рідше відносять до фразеологізмів. Власне етнофраземіку частіше складають немотивовані назви ритуальних дій, які потребують спеціального пояснення, зокрема етимологізування, з’ясування історичних відомостей про свято, актуалізації міфологічних знань. Розгляд найменувань ритуальних дій, якими супроводжуються свято Трійці й Івана Купала, на текстовій основі засвідчує, що межа між вільними сполученнями слів і етнофраземами хитка, тому є всі підстави говорити про розширення кола етнофразем, використаних в описах обрядів.