Максими кооперації Грайса в аналізі лінгвістичного образу персонажа детективу

Abstract

У статті розглянуто специфіку формування лінгвістичного образу персонажа детективу за допомогою його комунікативних актів. Проаналізовано досвід використання теорії імплікатур та кооперації Грайса в аналізі комунікативної стратегії мовця. Встановлено, що для реалізації своєї мети, мовець обирає словесну форму, найбільш притаманну даній комунікативній ситуації, будує висловлювання відповідно до свого завдання, емоційного стану комунікантів і інших екстралінгвістичних умов спілкування. У цьому випадку його мова містить певні імпліцитні елементи, які збільшують смисловий об'єм повідомлення. Показано, що спілкування персонажів детективу є цілеспрямованим процесом, що складається з послідовних комунікативних актів, які здійснюються усвідомлено. Вони враховують психологію адресата, мету повідомлень, конкретну ситуацію передачі інформації. Таке спілкування передбачає активний обмін його учасниками певними уявленнями, ідеями, інтересами й установками, які допомагають їм впливати один на одного засобами мови і долати комунікативні бар'єри. Адресант, здійснюючи комунікативний акт, має на увазі значно більше, ніж він озвучує, наповнює його прихованим змістом. В результаті інтерпретації його повідомлення слухач має змінити свої уявлення, так, як це потрібно мовцю, або здійснити очікувані ним дії. В результаті дослідження з’ясовано, що принципи кооперації Г. Грайса (чи їх порушення) дозволяють виділити і дослідити використовувані в комунікативних актах імплікатури, визначити їх значення і роль в мовній поведінці комуніканта, Такий лінгвістичний аналіз дає можливість вивчити мовні і позамовні засоби, використані автором для створення художніх образів, виявити смислову підтекстову інформацію про персонажів, особливості їх авторської інтерпретації, тому може ефективно використовуватися для аналізу лінгвістичного образу персонажу твору.