Етноконцепт яйце в ареальній фразеологічній традиції (на матеріалі фразеології Середнього Полісся)

Abstract

Актуальність статті зумовлено інтересом науковців до кількох галузей мовознавства – діалектології, фразеології та етнолінгвістики, а також до практичного втілення концептуального підходу явищ навколишньої дійсності. Мета статті полягає в усебічному аналізі одного із знакових концептів української культури і світобачення, що проник у господарську, побутову та культурну сфери життя українців. Об’єктом аналізу в статті є концепт яйце (писанка) у всіх проявах і варіаціях – аналіз цього українського образу з міфологічного, етимологічного, фразеологічного, етнографічного поглядів. У статті розглянуто принцип концепту, який передбачає єдність форми і змісту фразеологізму, його тісний зв’язок з усіма реаліями життя українця. Опрацьований матеріал свідчить, що аналіз образу через концептуальне сприйняття є найбільш повним, цілісним та об’єктивним, оскільки це дає можливість усебічно побачити та охарактеризувати знаковий символ, отже, до аналізу концепту залучено наукові студії етнографів, етимологів, фольклористів, богословів та ін. Розгляд матеріалу свідчить, що символ яйця є популярним в українській культурі та господарському житті – саме з цим образом пов’язані численні прикмети і заборони, традиції та вподобання; зовнішні ознаки яйця стали уособленням різноманітних недоліків та чеснот людини. У статті проведено порівняння між українськими діалектними фразеологізмами – у результаті відзначено і фразеологічні паралелі, і автентичність народної фразеотворчості; з’ясовано роль ареальних фразеологізмів у формуванні загальноукраїнського фразеологічного фонду. Аналіз етноконцепту яйце (писанка, крашанка) свідчить про давню міфологічність образу, вплив на світобачення українців та зв’язок із світовою міфологічною системою; а також проникнення до всіх сфер господарського, культурного та духовного життя.