Особливості образного аналізу української літературної казки кінця xix - початку XX ст.

Abstract

Стаття розкриває проблему пошуку шляхів адекватного аналізу літературної казки як специфічного синкретичного жанру української літератури. Зроблено огляд основних методик аналізу казкового тексту в школі й закладі вищої освіти, окреслено новітні підходи до інтерпретації авторського казкового твору. У статті розглянуто питання про особливості образного аналізу літературної казки доби раннього українського модернізму, зосереджено увагу на теоретичній частині творення казкового героя-людини в авторському чарівному тексті доби раннього українського модернізму. На матеріалі казок Лесі Українки, Дніпрової Чайки, Михайла Коцюбинського й Олександра Олеся прослідковано принципи побудови героя казки в умовах авторських модифікацій і тенденцій доби раннього українського модернізму. Логіка наукового дослідження зумовила необхідність наукового дискурсу проблеми шляхів створення якісно нового казкового героя у нових культурних умовах, зокрема архітектоніки образної палітри чарівного тексту. Розглянувши засоби створення модерного героя літературної казки, авторка доходить висновку, що видозміни казкових образів базуються на принципах контамінації, семантичної конкретизації, реміфологізації, десакралізації та ін. Зроблено висновок, що образний аналіз авторського казкового тексту варто здійснювати у цілісності, сукупності методик, оскільки таке поєднання дозволяє розглянути казку комплексно, врахувавши систему авторських новацій з позицій певних літературних тенденцій.