Фразеологія твору Пантелеймона Куліша „Чорна рада”

Abstract

У статті систематизовано відомості про фразеологічні одиниці роману Пантелеймона Куліша „Чорна Рада”, вивчено їх в етнолінгвістичному аспекті, реалізовано часовий і просторовий розгляд стійких сполучень слів як культурного феномену художнього твору. Авторка доводить, що ідейно-естетичний план роману репрезентують більше 260 фразеологізмів. Письменник використав біля 35 паремій, більшість яких прославляє козацьку звитягу, актуалізує цінності, характерні для козаків кінця ХVІІ ст. З допомогою паремій митець висловлює віру в краще майбутнє; демонструє складність життєвих ситуацій; роз’яснює сутність козацьких уподобань; засуджує поведінку козаків, які змовляються проти громади, а також тих, які займають пасивну позицію; образно характеризує поведінку дійових осіб. З допомогою окремих паремій П. Куліш формулює закономірності, помічені людством упродовж тривалого часу, які й нині виконують закладену в них дидактичну функцію. Емоційність мовлення дійових осіб позначена вживанням проклять. Центральне місце у фраземіконі твору займають одиниці соматичного культурного коду, які допомагають передати психологічний стан героїв твору, складність людських почуттів, вербалізують причини й ознаки дії. Фраземи антропного культурного коду покликані характеризувати дійових осіб, описувати суспільну ситуацію, демонструвати доказовість мовлення. Стійкі сполучення слів релігійного та демонологічно-антропоморфного етносубкоду виконують переважно функцію експресивізації, вони актуалізовані у звертаннях, цитатах релігійної тематики, традиційних побажаннях, прокляттях тощо. Темпоральне прочитання фразеології роману „Чорна рада” засвідчує, що автор передусім прославляє козака як справжнього лицаря. Минувшина постає в романі завдяки використанню приказок про історичні значущі бойові подвиги наших пращурів; згадки про особливості натурального ведення господарства, торгівлі; уведення в стійкі сталі звороти назв посад, колишніх державних установ, згадування про давні способи покарання зрадників. Просторове прочитання тексту роману виявлене в тому, що автор намагається відобразити в ньому особливості усного побутового мовлення вихідців з різних ареалів України. Загалом письменник використав енциклопедійно-пізнавальний, лінгвістичний та дидактичний потенціал фразеологічних одиниць, ужитих у романі, для створення фольклорно-генетичного варіанта національного письменства, фольклоризації мовлення дійових осіб та авторських відступів.