Здоров’язбережувальна компетентність як складова якісної професійної підготовки здобувачів вищої освіти

Abstract

Стаття присвячена дослідженню проблеми формування здоров’язбережувальної компетентності здобувачів як складової якісної професійної підготовки в закладах вищої освіти. Метою статті є аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження та визначення компонентів, показників й рівнів сформованості здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти в процесі професійної підготовки. Для успішного вирішення завдань дослідження нами було визначено поняття «здоров’язбережувальна компетентність здобувачів вищої освіти» – як багатофакторна якість особистості, що інтегрує знання, уміння, навички, досвід та особистісні якості, які є дуже важливими чинниками для досягнення високих результатів у майбутній професійній діяльності; мотивів, ставлень та цінностей, що спрямовані на усвідомлення важливості здоров’я, здорового стилю життя для всієї життєдіяльності особистості, створення здоров’язберігаючого середовища та здоров’язберігаючої поведінки здобувачів в закладі вищої освіти й вдосконалення власного творчого потенціалу. На нашу думку, сутність здоров’язбережувальних технологій, що застосовуються на лекційних, практичних та самостійних заняттях, полягає в комплексній оцінці умов освіти і виховання, що дозволяють забезпечувати відмінний стан здоров’я молоді, дбати про високий рівень їхньої самореалізації, удосконалення навичок здорового стилю життя; ведення щоденників самоконтролю, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, коригувальні, здоров’язбережувальні, рекреаційні заходи. Визначено компоненти структури здоров’язбережувальної компетентності здобувачів у закладах вищої освіти: когнітивний, аксіологічний та особистісно-діяльнісний. Всі компоненти взаємопов’язані. Слід підкреслити, що кожна конкретна ситуація вимагає певного підбору здібностей, якостей особистості, готовності майбутнього фахівця до здоров’язберігаючої діяльності. Як рівнів сформованості виділені: елементарний (низький), професійно-спрямований (середній), ціннісно-смисловий (високий). Визначено очікуваний результат від здоров’язбережувального навчання у закладах вищої освіти.