Лексична варіативність архетипного символу вогонь

Abstract

У статті розглянуто один із архетипних символів – символ вогонь, який сягає давньої міфології й віддавна є об’єктом, ритуальних дій, репрезентантом етнічних стереотипів. Його природу досліджено як готову систему образів, що безпосередньо впливає на варіанти лексичних значень. З’ясовано, що вогонь – це один з найдавніших символів людства, який є не лише природним явищем, але й соціокультурним феноменом, одним з універсальних початків світу. Властивості вогню становлять матеріальну й ідеальну основу його символічності. Простежено, що в міфології елементом символічного характеру часто є зовсім неочікуване, те, що не можна пояснити законами логіки. На цій підставі говоримо про символ як про образ, що має пряме номінативне й символічне значення. Багатозначність архетипного символу вогонь розглянуто в контексті українських традицій і звичаїв. У статті узагальнено, що на формування лексичного значення слова-символу вогонь у поетичному тексті впливає конкретний етап мислення, тенденцій та образність художньої мови. Зафіксовано, що аналізований символ зазнав лексичного відриву від міфологічного значення первинного слова-символу.